П'ятниця, лютого 23, 2018

slide

ЛІСОВА      СЕРТИФІКАЦІЯ
              


      1. Збереження особливо цінних лісів як принцип ведення лісового господарства в  ДП «Делятинський лісгосп»за схемою Лісової Опікунської Ради (FSC). 
    Збереження особливо цінних лісів — дев’ятий принцип ведення лісового господарства в Україні за схемою Лісової Опікунської Ради (FSC). Ведення лісового господарства в особливо цінних для збереження лісах має сприяти підтримці або поліпшенню відповідних характеристик цих лісів. Прийняття рішення стосовно особливо цінних для збереження лісів планується з особливою обережністю, прискіпливо, враховуючи всі можливі наслідки. 

    1.1. Поняття про особливо цінні для збереження ліси (ОЦЗЛ)
    Будь-який ліс має певну екологічну та соціальну цінність. Така цінність може полягати в наявності рідкісних видів, угруповань та біотопів, місць рекреації, або природних ресурсів, які використовуються місцевим населенням тощо. Там, де визнано, що така цінність має особливе значення або є критично важливою, ліс можна визнати особливо цінним для збереження (ОЦЗЛ).
    Концепцію «особливо цінних для збереження лісів» (ОЦЗЛ) розроблено Лісовою Наглядовою Радою (ЛНР – FSC, Forest Stewardship Counsil) для використання в сертифікації ведення лісового господарства і вперше опубліковано у 1999 році. 
    Особливо цінні для збереження ліси — ліси, що мають одну чи більше таких ознак: 
- лісові території, які містять важливі на глобальному, національному або регіональному рівнях: осередки біорізноманіття та/або великі лісові ландшафти, розташовані в межах одиниці господарювання або містять кілька таких одиниць, де життєздатним популяціям більшості, якщо не всіх аборигенних видів, властиві природні характеристики структури, поширення та чисельності; 
- лісові території, що містять рідкісні екосистеми та екосистеми під загрозою зникнення, або входять до складу таких екосистем; 
- лісові території, які забезпечують основні природно-захисні функції; 
- лісові території, що є визначальними для задоволення основних потреб та/або для традиційної культурної ідентичності місцевих громад. 
    Базовою ідеєю концепції ОЦЗЛ є виявлення особливої цінності для збереження (ОЦЗ): це така цінність, що є особливо важливою і потребує охорони та сталого використання. Особливо цінними для збереження є ліси, де виявлено такі цінності, або, більш точно, лісова територія, що потребує відповідного господарювання з метою підтримання або посилення виявлених особливих цінностей. Тому виявлення таких територій є найважливішим першим кроком у розробці для них відповідного режиму господарювання.
    Прикладами особливо цінних для збереження лісів є:
•  ліс, що захищає водне джерело, що є єдиним у постачанні питної води для певної громади;
•  невелика лісова територія, у межах якої наявна певна рідкісна екосистема або (та) група рідкісних видів;
•  ліс, в якому розташована важлива археологічна пам’ятка;
•  ділянка лісу (виділ, квартал, урочище), якщо вона є природним осередком видів, існування яких під загрозою;
•  праліс, або ліс, якому властиві ознаки пралісу. 
    Не обов’язково, щоб ОЦЗЛ відповідав адміністративним чи лісогосподарським межам, він може складатися із одиниць ландшафту (урочище, лісова дача, водозбір тощо), частин його, або одного чи декількох виділів або кварталів. 
    Особлива цінність лісів може зростати або ж зменшуватися з часом відповідно до змін землекористування, господарчої діяльності тощо. Для того, щоб визначити, чи становлять ліси особливу цінність, яка має зберігатися (ОЦЗ), необхідно провадити відповідний моніторинг. Перевірка відповідності лісової ділянки критеріям ОЦЗЛ здійснюється раз на 5 років та після проведення будь-яких господарчих заходів на цих ділянках.

    1.2. Характеристика категорій особливо цінних для збереження лісів
Відповідно до базового принципу 9 ЛОР, працівники лісового господарства повинні зберігати або посилювати відповідні ознаки чи властивості таких лісів, а також регулярно провадити моніторинг їхнього стану. Особливо цінними для збереження є ліси, в яких критично важливе значення мають одна або кілька таких ознак чи властивостей (табл. 1.1): 
     Таблиця 1.1        Характеристика категорій особливо цінних для збереження лісів

Визначення категорій особливо цінних для збереження лісів

Характеристика
(згідно принципів та критеріїв ЛНР)

Категорія 1

Лісові території, на яких виявлено осередки біорізноманіття (наприклад, рідкісні види, ендеміки тощо), важливі на глобальному, національному або регіональному рівнях.

Категорія 2

Великі лісові ландшафти, значущі на глобальному, національному або регіональному рівнях, де життєздатним популяціям більшості, якщо не всіх аборигенних видів, властиві природні характеристики структури, поширення та чисельності. Такі ландшафти можуть бути розташовані в межах одиниці господарювання або містити кілька таких одиниць.

Категорія 3

Лісові території, що містять рідкісні екосистеми та екосистеми під загрозою зникнення, або входять до складу таких екосистем.

Категорія 4

Лісові території, що забезпечують основні природно-захисні функції в критичних ситуаціях (захист водозборів, попередження ерозії, тощо).

Категорія 5

Лісові території, що є визначальними для задоволення основних потреб місцевих громад (наприклад, засоби для існування, забезпечення здорового довкілля тощо).

Категорія 6

Лісові території, що є визначальними для  традиційної культурної ідентичності місцевих громад (мають для них важливе культурне, екологічне, економічне або релігійне значення).

Кожна із 6 категорій особливо цінних для збереження лісів характеристизується певними ознаками щодо виділення лісів, їх збереження та охорони.
    Категорія 1: Лісові території, що є важливими осередками біорізноманіття на глобальному, національному або регіональному рівнях
   Ця категорія включає території, на яких концентрація, у т.ч сезонна, видів, указаних у Додатках 3-7 посібника «Особливо цінні для збереження ліси: визначення та господарювання» сягає або перевищує відповідні порогові значення, а також території “Державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду” (останнього зведення).
    Будь-який ліс, у якому є види, ідентифіковані як ОЦЗ, або місця, що є ключовими для тривалого виживання таких видів, буде мати статус ОЦЗЛ. Сюди зараховують також ліси із багатьма видами, що перебувають під загрозою знищення або такими, що вимирають, або з рідкісними ендемічними видами або належать до «гарячих» точок біорізноманіття. В окремих випадках, це можуть бути навіть поодинокі види, що вважаються достатньо важливими для того, щоб лісова територія мала статус ОЦЗ.
    Втім, є багато лісів, які, незважаючи на наявність рідкісних видів, не матимуть статусу ОЦЗЛ, тому що концентрації цих видів не перевищують відповідних порогових значень. У таких лісах слід вести господарство згідно з чинною нормативною базою, оскільки вони не є ОЦЗЛ.
    Оскільки є кілька шляхів ідентифікації цінностей, пов’язаних із біорізноманіттям, ця категорія складається із трьох  під-категорій:
* ОЦЗ 1.1. Природо-заповідні території;
* ОЦЗ 1.2. Види, що перебувають під загрозою знищення, вимирають та ендемічні види; 
* ОЦЗ 1.3. Ключові місця тимчасової концентрації тварин.
    Категорія 2: Великі лісові ландшафти, що є значущими на світовому, національному або регіональному рівнях
   До лісів категорії ОЦЗ 2 належатимуть великі лісові масиви з особливим наявним рівнем видового, популяційного, та екосистемного (ландшафтного, біотопного) різноманіття, що мають ландшафтне значення для його збереження на глобальному, національному або регіональному рівнях та розташовані на землях лісового фонду. Вони можуть бути розташовані в межах одиниць господарювання або містять кілька таких одиниць, де життєздатні популяції більшості, якщо не всіх аборигенних видів, мають природну (або наближену до неї) структуру розповсюдження та чисельності. До цієї категорії ОЦЗЛ також доцільно включати ліси, що є середовищем існування субпопуляцій видів з дуже широким ареалом (наприклад, ведмідь, козуля, вовк, олень) навіть незважаючи на те, що субпопуляції не можуть самі по собі бути життєздатними протягом тривалого часу. 
   Також сюди включають ліси, в яких на екологічні процеси й функціонування екосистем (наприклад, природні режими збурень, хід лісових сукцесій, розподіл, чисельність і співвідношення видів цілком або відносно не порушені антропогенним впливом і практично не зазнають його в сучасний період). Ліси цієї категорії можуть займати великі площі й бути менш зміненими діяльністю людини, ніж інші ліси регіону загалом. 
   Місця, де лісові екосистеми утворюють природним шляхом мозаїку ландшафтного рівня з іншими типами рослинності і де багато видів використовують для свого існування як лісові, так і нелісові екотопи[1], тобто там, де цінність стосується всієї мозаїки природної рослинності, а не лише лісової, теж відносять до категорії ОЦЗ 2.
   Ліс, який розглядається на відповідність до ОЦЗ 2, не обов’язково має обмежуватися конкретною адміністративною чи виробничою одиницею (наприклад, адміністративним районом, лісогосподарським підприємством чи його підрозділом) через те, що у кількох суміжних адміністративних чи виробничих одиницях разом може перебувати значний великий ліс ландшафтного рівня. Окрема лісогосподарська одиниця може бути ОЦЗЛ згідно ОЦЗ 2, якщо вона цілком є значним великим лісом ландшафтного рівня або його частиною.
    Категорія 3: Лісові території, що містять зникаючі, рідкісні та вразливі біотопи
   Ця категорія лісів призначена для збереження рідкісних, вразливих і зникаючих лісових біотопів (оселищ). В Україні інвентаризація біотопів тільки нещодавно розпочалася, проте активно розвивається. Це пов’язано із необхідністю охорони біорізноманіття на ценотичному (екосистемному) рівні, для чого потрібно проведення класифікації екосистем та виділення рідкісних біотопів. Необхідні базові дані для цього є: велика кількість польових геоботанічних матеріалів, а також близькість трактування біотопів до типів фітоценозів, а також типів рослинності та типів лісу.
   Деякі біотопи (оселища) є рідкісними внаслідок дії комплексу природних факторів, коли кліматичні або геологічні чи едафічні умови, необхідні для їх існування, мають обмежене поширення. Інші біотопи стали рідкісними внаслідок діяльності людини, зокрема, таку, як переведення окремих лісових екосистем у сільськогосподарський або інші види землекористування. Частіше за всіх саме ці біотопи опиняються під загрозою знищення.
   До цього типу ОЦЗ включаються:
1. Зникаючі, рідкісні, вразливі біотопи, навіть якщо вони частково порушені;
2. Комплекси вище наведених лісових біотопів із іншими типами біотопів; 
3. Природні  лісові біотопи із старовіковими деревостанами;
   Природні лісові біотопи, що є характерними для регіону, але не є рідкісними, вразливими або такими, що перебувають під загрозою зникнення, не мають старовікових деревостанів, не можуть належати до ОЦЗЛ цього типу.
   Категорія  4: Лісові території, що виконують основні природні функції в критичних ситуаціях.
   Ліси можуть бути визнаними як такі, що виконують основні природні функції в критичних ситуаціях, коли захисні функції визнано основними для них. Водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції тоді стають особливою цінністю. Господарювання в ОЦЗЛ 4 повинно найкращим чином сприяти виконанню ними цих цільових функцій і не повинно спричинити деградацію інших цінностей лісу та лісових екосистем в цілому.
   До категорії особливо цінних для збереження лісів, що виконують основні природні функції в критичних ситуаціях (ОЦЗЛ 4), належать: захисні ліси, ліси у межах поясів зон санітарної охорони водних об'єктів та особливо захисні лісові ділянки згідно з    Лісовим кодексом (2006) та „Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок”(2007). Метою ведення лісового господарства в захисних лісах є забезпечення ефективного виконання ними середовищезахисних функцій.
   Ліси,в яких потенційно наявні ОЦЗ 4:
1. Ліси, які є ключовими для захисту водозборів і водних об'єктів; 
2. Ліси, які є ключовими для захисту джерел питної води; 
3. Ліси, ключові для захисту від ерозії (протиерозійні ліси); 
4. Ліси, ключові для захисту сільськогосподарських угідь; 
5. Ліси, ключові для захисту інженерних комунікацій; 
6. Ліси, що є перешкодами для поширення пожеж; 
6. Ліси навколо карстових утворень та інших типів природних підземних порожнин.
        Категорія  5: Лісові території, необхідні для забезпечення основних потреб місцевих громад
   Ліси, деревні та недеревні продукти котрих місцеві жителі використовують, задовольняючи свої основні потреби, можуть бути визнаними як такі, що мають особливу для збереження цінність соціального типу. Такою цінністю можуть бути їжа, питна вода, будівельні матеріали чи сировина для ремесел, паливо тощо, а також суттєвий та незамінний дохід, який місцеві громади отримують, використовуючи лісові ресурси. Втім, у ОЦЗЛ 5 забороняється надмірне та виснажливе використання лісових ресурсів, навіть якщо громади в даний час економічно залежать від лісу. Забороняється також інтенсивне ведення традиційних лісових промислів (мисливство, рибальство, бортництво тощо), якщо це може спричинити виснаження інших лісових ресурсів та деґрадацію лісових екосистем в цілому. 
   Статус ОЦЗЛ 5 не можуть отримати:
   1. Ліси, ресурси котрих є корисними для місцевого населення, але не є основними (наприклад, вони займають невелику частку (до 20%) в задоволенні основних потреб місцевих громад); 
   2. Ліси, ресурсам котрих у громаді є повноцінний замінник чи альтернативне джерело (наприклад, альтернативою дровам є природний газ, а гірській річці – артезіанська свердловина); 
   3. Ліси, інтенсивне використання ресурсів яких загрожує збереженню інших цінностей лісу (наприклад, заготівля лікарських рослин, котрі є рідкісними видами для даної території, може стати загрозою для цих видів і причиною їх зникнення. Це ж стосується полювання на рідкісних та мисливських тварин та браконьєрства). 
   4. Ліси, ресурси яких використовуються місцевим населенням з метою рекреації, мисливства, любительського збирання грибів, використання мінеральних джерел, спортивного рибальства тощо.
Ліси, в котрих потенційно є ОЦЗ 5 :
   1. Ліси, в яких є основне або єдине джерело, звідки місцева громада отримує питну воду; 
   2. Ліси, в яких є основне або єдине джерело, звідки місцева громада отримує воду для побутових потреб (прання, поїння худоби тощо); 
   3. Ліси, які є основним або єдиним місцем зростання грибів, ягід тощо, які місцеве населення збирає для власних потреб або продажу з метою отримання доходу, котрий є основним джерелом задоволення потреб членів громади; 
   4. Ліси, які є основним або єдиним доступним для громади джерелом палива.
   Соціальна цінність лісів може зростати або ж зменшуватися з плином часу відповідно до змін у потребах місцевих громад: наприклад, розвиток місцевої інфраструктури та зростання добробуту громадян  може послабити їхню залежність від лісових ресурсів. У цьому випадку  лісові ресурси, які раніше були єдиним джерелом для задоволення їхніх основних потреб, стануть незначущими у веденні їхнього господарства. І навпаки. Для того, щоби визначити, чи становлять ліси соціальну цінність, варту збереження (ОЦЗ 5), необхідно з’ясувати, чи є потреба, яку місцеве населення задовольняє продуктами з лісу, для нього основною.
        Категорія  6: Лісові території, необхідні для збереження традиційної культурної автентичності місцевих громад
   Ліси не лише забезпечують існування та виживання місцевого населення. Вони також відіграють ключову роль у збереженні культурної та релігійної самобутності місцевих громад та соціальних груп, становлять історичну, культурну, релігійну та традиційну цінність.
Згідно з вимогами лісової сертифікації за схемою FSC, до лісів або окремих лісових ділянок, у яких потенційно наявні ОЦЗ 6, належать:
   1. Ліси, в яких є місця (зони, осередки), пов’язані з релігійними цінностями та традиціями (наприклад, місця поклоніння та справляння культу, зокрема, місця Богоявлення у християн, святі джерела, іудейські, мусульманські та караїмські святині, язичницькі капища та інше), монастирські землі та штучні культові підземелля, зокрема печери святих, катакомби, каплиці, цвинтарі, захоронення, місцевості, де тривалий час проживають у добровільній ізоляції культурно-релігійні групи (наприклад, монахи, старообрядці, тощо); 
   2. Ліси, на території яких розташовані об’єкти історичного минулого, об’єкти котрі викликають відповідні історичні асоціації та об’єкти, з котрими пов’язані давні історії чи пов’язані з певною етнічною групою (археологічні пам’ятки, статуї, мегаліти, городища, місця боїв, місця масових розстрілів, місця концтаборів, партизанських таборів, замки, палаци, фортифікаційні споруди чи їх руїни, фольклорна специфіка – перекази, легенди – те, що сприяє масовому туризму та, відповідно, виходу регіону з депресивного стану, місцевості описані класиками мистецтва та літератури – ліси, описані у творах відомих літераторів, партизанські ліси, місця з криївками УПА, Довбушеві скелі, скелі кохання); 
   3. Ліси, чиї ресурси використовуються громадою традиційно завдяки естетичній або дозвільно-рекреаційній цінності цих лісів (місця проведення фестивалів, ярмарків, свят, лісових шкіл тощо); 
   4. Ліси, в яких побутують етнографічні назви об’єктів та місцевостей, що пов’язані з культурними та культурно-побутовими особливостями життєдіяльності конкретної громади (Святий ліс, Чорний ліс, Боже дерево), а також ліси, пов’язані з фольклорною спадщиною (перекази, легенди, місцевості, описані класиками мистецтва та літератури).
   Для того щоб з’ясувати, чи має ліс особливу або ключову цінність для традиційної, релігійної та культурної ідентичності місцевих громад, потрібно чітко визначитися, що означатиме «ключовий» у різних соціальних контекстах України.
Ключову цінність для традиційно-історичної, релігійної або культурної ідентичності (самобутності) певних груп населення, представляють ліси, існування яких істотно впливає на традиційний спосіб життя та поведінку членів конкретної громади, мають особливе релігійне, культурне, естетичне та історичне значення. Існування цих ділянок є невід’ємною частиною місцевої культури та історії.
   Такими цінностями можуть бути:
   1. Унікальність та незамінна культурна цінність лісової території для місцевого населення (наприклад, місця, де здійснюється естетична та дозвільно естетична діяльність – лісові школи, туризм, мистецькі заходи та традиційні фестивалі, ярмарки, зустрічі, свята); 
   2. Релігійна цінність лісової території для місцевого населення (наприклад, місця релігійного паломництва, а також місцевості добровільної ізоляції – напр., монахів, старообрядців – якщо це не суперечить Критерію 1.5 ЛНР); 
   3. Традиційно-історична цінність для мешканців громади (наприклад, хрести, статуї, мегаліти, городища, замки).
Індикатором, який свідчить про ключове культурно-релігійне значення лісу для громади є:  зміна у традиційній місцевій культурі та поведінці представників місцевих громад у випадку змін на лісовій території (наприклад: ослаблення, згасання та втрата традицій, пов’язаних з місцями поклоніння та справляння релігійного культу).
Індикатором, який свідчить про ключове культурне значення лісу для громади є: зменшення кількості та відвідувачів культурних заходів та заходів дозвільно-рекреаційної діяльності (наприклад, фестивалів, ярмарків, зустрічей, свят, шкільних, туристичних, митецьких заходів);
Індикатором, який свідчить про ключове традиційно-історичне значення лісу для громади є: погіршення стану історичних об’єктів (об’єкти, що є свідченням військово-визвольної боротьби – криївки УПА, військовими діями – лінія Арпада, історичні пам’ятки, замки, городища тощо).
   
   1.3. Вимоги ЛНР щодо ОЦЗЛ
   Згідно з Принципом 9 Принципів і Критеріїв ЛНР (FSC), від працівників лісового господарства вимагається:
• виявляти особливі цінності для збереження (ОЦЗ), що трапляються  в лісах в межах окремих одиниць господарювання; 
• господарювати в них з метою збереження або підвищення встановлених цінностей;
• відстежувати стан встановлених цінностей та результати господарювання.  
При сертифікації за схемою ЛНР (FSC) встановлено чотири вимоги (критерії) до Принципу 9 «Збереження особливо цінних лісів», які охоплюють ідентифікацію, консультації, планування ведення господарства та моніторинг ОЦЗЛ  (Табл. 1.2).
Таблиця 1.2. Принцип 9 ЛНР (FSC) і його критерії


№ критерію

Критерій

Принцип 9 Збереження особливо цінних лісів. 
    Ведення лісового господарства в особливо цінних для збереження лісах повинно сприяти підтримці або покращенню відповідних характеристик цих лісів. Прийняття рішення стосовно лісів, які мають високу природоохоронну цінність, повинно плануватися з особливою обережністю, прискіпливо враховуючи усі можливі наслідки.

9.1

Дослідження на предмет наявності ознак особливо цінних для збереження лісів повинні проводитися відповідно до масштабу й інтенсивності ведення лісового господарства.
    Метою цього критерію є забезпечення виявлення будь яких особливих або ключових цінностей (тобто ОЦЗ), наявних в межах лісогосподарської одиниці. Виявлені ліси, цінність (тобто ОЦЗ) яких слід зберігати та підвищувати, слід нанести на окрему карту.

9.2

У рамках консультативної частини сертифікаційного процесу, особлива увага повинна приділятися відповідним ознакам цих лісів і можливості їхньої підтримки надалі.
    Цей критерій вимагає від спеціалістів лісового господарства консультацій із зацікавленими сторонами (науковцями, НУО, місцевими та релігійними громадами, представниками влади, бізнесу, тощо) щодо виявлення ознак і виділення особливо цінних для збереження лісів та щодо визначення заходів з їх збереження.

9.3

План лісогосподарських заходів повинен включати заходи щодо підтримки або поліпшення відповідних цінних ознак таких лісів. Такі заходи варто планувати з особливою обережністю, ретельно, з огляду на можливі наслідки. Ці заходи повинні бути  перераховані в короткому плані лісогосподарських заходів, доступному для громадськості. 
    Цей критерій уточнює загальну мету ведення господарства в ОЦЗЛ – збереження або збільшення ОЦЗ, а також забезпечує зацікавлені сторони інформацією щодо запропонованого режиму господарювання в ОЦЗЛ.

9.4

Для оцінки ефективності заходів, спрямованих на підтримку чи поліпшення ознак особливо цінних для збереження лісів повинен проводитися щорічний моніторинг.
    Моніторинг складається з двох частин: 
-    щорічне визначення стану особливо цінних для збереження лісів;
-    оцінка ефективності поведених в цих лісах лісогосподарських заходів.

Треба особливо наголосити, що визнання лісу (або його частини) ОЦЗЛ зовсім не означає автоматичного припинення господарських заходів, навіть таких, як рубки головного користування. Проте, це означає, що господарська діяльність має плануватися і виконуватися таким чином, щоб гарантувати збереження або примноження цих цінностей.
 
   2. Особливо цінні для збереження ліси на території ДП «Делятинський лісгосп»


   2.1. Схема і підходи до виявлення ОЦЗ та виділення ОЦЗЛ

   Виявлення ОЦЗ у межах лісової території здійснено у два етапи.
Першим етапом була попередня оцінка, яка відразу виключила усі ті лісові території, які очевидно не мають ОЦЗ, та визначила ліси, які потенційно  їх мають. 
    Попередня оцінка проведена  працівниками інженерним складом ДП «Делятинський лісгосп» шляхом аналізу наявної інформації (в т.ч. матеріалів лісовпорядкування, картографічних матеріалів, зокрема планів насаджень) щодо лісових територій ДП «Делятинський лісгосп». Попередній аналіз не вимагав використання складних даних або спеціальних_досліджень.
   Другим  етапом  є повна  оцінка. Ця оцінка здійснена  для лісових  територій,  що потенційно мають ОЦЗ, з метою чіткого встановлення на них однієї чи кількох ОЦЗ. На цьому етапі ідентифікація ОЦЗ відбувається за фактом перевищення відповідного порогового значення. Порогові значення, залежно від категорій, виражаються  кількістю рідкісних видів, мінімальним розміром території, ступенем важливості функцій лісу, тощо.
   Там, де попередня оцінка визначила, що ОЦЗ є потенційно наявними, працівниками ДП «Делятинський лісгосп»  проведено повну оцінку на предмет наявності чи відсутності ОЦЗ. Процес повної  оцінки  потребував певних зусиль і витрат  для  проведення   додаткових   досліджень, а також залучення експертів Національного лісотехнічного університету України із питань біології, лісівництва, екології, зоології, соціології та інших галузей наук та консультацій із місцевим населенням. Ці заходи здійснено_упродовж_2008-2009_рр.в процесі  роботи базового лісовпорядкування, яке проводилось в ДП «Делятинський лісгосп» Львівською лісовпорядною експедицією.

   2.2. Визначення особливо цінних для збереження лісів і залучення зацікавлених сторін до процесу їх збереження і охорони.
Всі ділянки особливо цінних для збереження лісів нанесено на карти лісових насаджень лісництв у масштабі 1 : 25 000. У майбутньому, коли будуть виготовлені електронні карти лісництв за допомогою ГІС-технологій, характеристики ділянок будуть занесені в електронну базу даних і виділені на електронних картах. 
   Результати виділення ділянок особливо цінних для збереження лісів з їх характеристиками представлені сільським громадам, районній  владі.
   Проведено роз?яснювальну роботу серед місцевих верств населення ( у школах, шкільних лісництвах, на зібраннях громад) щодо необхідності збереження цих лісів і залучення громад до їх охорони. У результаті проведених дискусій список особливо цінних для збереження лісів з їх характеристик представлений громадам, заручено їх підтримка, і таким чином громадськість залучено до процесу збереження лісів.
   При цьому наголошено, що процес сертифікації лісів і збереження особливо цінних для збереження лісів є постійно діючим процесом за участю як фахівців, так і всіх зацікавлених сторін.
   2.3. Структура лісів і природно-заповідного фонду підприємства. 
   При відборі ділянок до категорії ділянок особливо цінних для збереження лісів (пункт 9 сертифікації лісів за принципами FSC) було враховано структуру лісів ДП «Делятинський лісгосп» і їх функціональну роль.
Загальна площа лісів ДП «Делятинський лісгосп»на 01.01. 2011 р. складає  30280,0 га, в т.ч. вкрита лісовою рослинністю –  28070,7 га. 
За категоріями ліси розподілені так: 
1.  Пам’ятки природи, заповідні лісові урочища -  1733,50 га;
2. Лісопаркові ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств – - га, із них лісогосподарські частини зелених зон – 212,9 га;
3. Ліси протиерозійні – 3678,7 га;
4. Захисні смуги лісів вздовж автомобільних доріг державного значення  – 86,0 га;
5. Смуги лісів вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об’єктів – 1000,80га;
6. Експлуатаційні ліси – 23568,10 га.
   Природно-заповідний фонд ДП «Делятинський лісгосп» на 1.01. 2011 р. складає 1710,4 га. Об?єкти природно-заповідного фонду складають 5,6% від загальної площі підприємства.
        На території ДП «Делятинський лісгосп» виявлено  цілий ряд  ділянок  та масивів,які за своїм призначенням мали б слугувати ядрами для утворення заповідних територій.До них входять,перш за все,протиерозійні та приполонинні ліси,лісогосподарські частини лісів зелених зон,ділянки,де охороняються нерестилища,охоронні зони рік, захисні смуги вздовж доріг.Дані ділянки проходять обстеження запланованим 3-річним моніторингом, на предмет зависності.після завершення якого комісією лісгоспу буде прийнято рішення про їх включення в реєстр ПЗФ.
   

  3. Ведення лісового господарства в особливо цінних для збереження лісах та їх моніторинг

   3.1. Загальні положення
   Планування та проведення господарських заходів в особливо цінних для збереження лісах здійснюються згідно з чинною законодавчо-нормативною базою ведення лісового господарства в Україні. 
   Основним завданням, що вирішується під час планування та проведення господарських заходів в особливо цінних для збереження лісах є охорона, підтримання та поліпшення екологічних і соціальних цінностей, визначених вище, та запобігання можливим негативним змінам у цих лісах.
   Встановлюються  певні  обмеження  на  проведення  господарських  заходів,  які  виконуються  за умови, що їх проведення не призведе до негативних чи незворотних змін стану особливо цінних для збереження лісів. Забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану довкілля та зниження встановленої цінності цих територій.
   Доцільність проведення будь-яких господарських заходів, їх обсяги, черговість і повторюваність визначені за участі громад, громадських організацій та зацікавлених сторін на основі матеріалів базового та безперервного лісовпорядкування, наукових рекомендацій, результатів моніторингу, що проводиться в таких лісах тощо.
   Особливостями проведення лісогосподарських заходів в особливо цінних для збереження лісах ДП «Делятинський лісгосп»є: 
   1. Поступовий перехід на систему наближеного до природи лісівництва. Наближене до природи лісівництво – система організації і ведення лісового господарства, за якої досягається безперервне відновлення і формування лісостанів, максимально подібних за структурою і генезисом до природних.
   Для наближеного до природи ведення лісового господарства визначальними є наступні принципи:
- безперервне існування лісового покриву;
- збереження біотичного різноманіття;
- відтворення структури природних різновікових лісів;
- постійне підтримування стійкості деревостанів;
- вирубування деревини в обсязі річного приросту;
- постійна стабільність водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів;
- збереження грунтового покриву;
- природоохоронні технології заготівлі деревини.
   Наближене до природних екосистем ведення лісового господарства максимально враховує екологічні умови місцезростання і генезу природних лісових біогеоценозів. Воно передбачає, на підставі моделювання природних процесів, проведення такої системи заходів, яка посилює стійкість деревостанів і їх багатофункціональну роль за мінімально доцільного і необхідного втручання в ліс. Технологія створення і формування деревостанів базується на вирощуванні цільових насаджень залежно від мети господарювання, кліматичних і грунтово-гідрологічних умов, біології і екології порід. При цьому застосовуються різні, але якомога ближчі до природного лісу, диференційовані підходи до планування ведення лісового господарства. Ці підходи можуть бути реалізовані на практиці за відповідної системи господарювання, перш за все – вибіркової. За останні 5 років згідно моніторингу і звітності відновлення лісів природним поновленням в ДП «Делятинський лісгосп» складає 75 %,що є найвищим в області.
    2. Методи   та   способи   проведення   рубок   догляду   мають   забезпечувати   мінімальне порушення  лісового  середовища  й дерев, що залишаються,  тому  інтенсивність  рубок догляду  за  лісом  може  бути  зниженою  від  нормативних  показників  на  35-50%,  а повторюваність прийомів рубок догляду залежить від стану насадження. Рубки догляду поєднуються  з іншими заходами: огороджуванням  місць росту  цінних деревних,  чагарникових  і  трав’яних  видів, садінням  підліску  або  його  видаленням, створенням піднаметових культур тощо. Під час проведення рубок догляду формується другий ярус, зберігається природне  та штучне (піднаметові  лісові культури)  поновлення  цінних видів, особливо  коли  йому загрожує небезпека витіснення іншими видами.
   3. Основними господарськими заходами, що можуть здійснюватися в ОЦЗЛ є: заходи    щодо    запобігання    антропогенним    змінам    лісових    екосистем    (зокрема, відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних  угруповань, видів рослин і тварин, які зникають тощо);  рубки догляду; вибіркові санітарні рубки; ліквідація захаращеності як окремий захід; протипожежні заходи; сприяння природному поновленню; створення часткових і піднаметових культур тощо.
   Організація проведення господарських заходів в ОЦЗЛ має такі особливості: проведення головним чином в осінньо-зимовий період; нижча інтенсивність заготівлі деревини; відсутність строго регламентованого періоду повторюваності;  застосування природо-зберігаючих технологій, малогабаритної техніки,      ручних механізованих   агрегатів,   підвісних   трелювальних   канатних   установок   (на   схилах крутизною понад 10°), гужового транспорту; максимальне збереження наземного покриву, у тому числі й підстилки.     

   3.2. Моніторинг особливо цінних для збереження лісів 
   Моніторинг   високоцінних   для   збереження   лісів   проводиться   на   підприємстві   щорічно   за спеціальною програмою, яка розробляється для наявних на території лісогосподарського підприємства ОЦЗЛ спеціалістами підприємства за участі всіх зацікавлених сторін. В ході моніторингу оцінюється ефективність заходів із збереження або поліпшення ознак таких лісів та їх стан.
   Моніторинг проводить само підприємство або у співробітництві з державнимиі органами, відповідальними за охорону навколишнього природного середовища, науково-дослідними установами, громадськими природоохоронними організаціями в співробітництві з підприємством тощо.
   Моніторинг  оцінки стану ОЦЗЛ базується на:
-  моніторингу стану за матеріалами аеро- і космічної зйомки;
- щорічних матеріалах по зміні стану лісового фонду, зібраних державною  лісовпорядною організацією;
- матеріалах польових обстежень (зоологічних, ботанічних, лісопатологічних тощо), які проводять співробітники підприємства разом з науковцями;
-  тривалих стаціонарних наукових дослідженнях; 
- спеціальних обстеженнях, що проводяться працівниками лісогосподарського підприємства.
   Зазначені вище методи можуть комбінуватися.
   Моніторинг  оцінки ефективності заходів із збереження або поліпшення ознак ОЦЗЛ проводиться на основі польової інспекції, аналізу технологічних карт на виконання робіт, актів виконаних робіт та актів огляду місць проведення лісогосподарських заходів. В цій роботі будуть брати участь всі зацікавлені сторони.
    У ході моніторингу проводиться кількісна оцінка встановлених ОЦЗЛ та їх порівняння з минулорічними показниками. Робиться висновок про характер змін, якщо вони спостерігалися (випадкові  кількісні  флуктуації,  що викликані  природними  процесами,  позитивні  або негативні тренди). В останньому випадку плануються заходи з виправлення ситуації.
   Дані, зібрані під час моніторингу стану ОЦЗЛ та оцінки ефективності заходів із збереження або поліпшення ознак ОЦЗЛ та висновки, зроблені на основі аналізу цих даних, мають бути задокументовані   і надаватися для ознайомлення представникам аудиторських компаній під час щорічних аудитів.
   Результати моніторингу високоцінних для збереження лісів включаються до короткого звіту про результати моніторингу лісогосподарської діяльності, доступного для всіх зацікавлених сторін та використовуються для планування подальших заходів у таких лісах.

 

 

Головний лісничий

ДП «Делятинський лісгосп»                                         Р.П.Здреник